БІБЛІОТЕКА

Комплекс бібліотечних заходів в дистанційному режимі

Комплекс бібліотечних заходів в дистанційному режимі

в період з 06 квітня  по 22 квітня 2020 року

Комплекс бібліотечних заходів в дистанційному режимі

в період з 27 квітня  по 11 травня 2020 року

Комплекс бібліотечних заходів в дистанційному режимі

в період з 12 травня по 22 травня 2020 року

Бібліотека Вовчанського коледжу ХНТУСГ

не зважаючи на карантин,  продовжує свою діяльність, хоч тепер вже без відвідувачів.

Як не піддаватися паніці і мислити винятково позитивно! Як провести вільний час з користю? Ббліотека коледжу пропонує кілька цікавих онлайн сервісів для читання на дивані.

Матеріали можна завантажити у форматах pdf, fb2, doc, epub за наступними посиланнями:

https://sites.google.com/site/openbookclassic/;

https://javalibre.com.uahttp://booksonline.com.ua/.

Насолоджуйтесь читанням!

УВАГА!  Шановні студенти , за цими адресами ви можете знайти необхідну для вас інформацію

26 квітня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

26 квітня 2020 року минає 34 роки з дня найбільшої в історії людства техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській АЕС.

34 довгих роки гіркої пам’яті, яка смутком і болем озивається в серцях багатьох. Адже життя поділилося навпіл – до і після. Скільки доль та життів було змінено назавжди, скільки мрій та сподівань залишилися нездійсненними.

Чорнобиль продемонстрував могутність і, водночас, безсилля людини, ще раз доводячи, що можливості людського розуму великі, але за умови повної відповідальності за дії та вчинки.

На Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували. Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи.

Реактор повністю зруйнувався. Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду.

Основні вогнища погасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня. На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників.

На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли. Пожежні прибували «з голими руками», без жодних засобів захисту, навіть не було спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі.

30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії. 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення. 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року. Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали. 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами. 200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.

Хіба ці жахливі цифри не вражають?

За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів.

Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Росії, Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. Понад 30 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти.

Аварія призвела до непоправних медичних, економічних і соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками вона переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.

З глибокою пошаною схиляємо голови перед Вами, шановні учасники – ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, за подвиг, під час якого Ви віддали своє здоров’я, ставши на шляху сліпої ядерної стихії і захистили тим самим не лише Українську землю, а й усе людство від поширення смертельної небезпеки. Щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, довгих років життя, миру, благополуччя та добробуту.

Вічна і світла пам’ять тим, хто встав на боротьбу з невидимим ворогом – радіацією та ціною свого власного життя зупинив страшну світову катастрофу. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.

Відлуння біди стихне ще не скоро. Її наслідки, на жаль, відчувають на собі і теперішні покоління. Проте ми маємо з оптимізмом дивитися у майбутнє, вчитися на помилках, зробити все можливе, аби подібне не повторилося, берегти тих, хто жертвував своїм життям, здоров’ям, рятуючи світ. Так хочеться, щоб майбутні покоління не відчули на собі цього жахливого сліду, а тільки в пам’яті залишали слова подяки тим, хто врятував їхні життя.

COVID-19: що потрібно знати про коронавірус

Нова коронавірусна інфекція COVID-19 і грип мають схожу клінічну картину. В обох випадках розвивається респіраторне захворювання, що може мати як легкий перебіг, так і важку форму і навіть призвести до смерті.

COVID-19 не циркулює у повітрі

Вірус, який викликає COVID-19, передається через крапельки, що утворюються, коли заражена людина кашляє, чхає або говорить. Ці краплі занадто важкі, щоб циркулювати у повітрі. Вони швидко падають на підлогу або інші поверхні.

Ви можете заразитися, вдихнувши заражені вірусом краплі, якщо ви знаходитесь на відстані менше 1 метра людини, інфікованої COVID-19.  Також вірус передається контактним шляхом, тож ви можете заразитися, торкнувшись забрудненої поверхні, а потім — очей, носа чи рота немитими або недостатньо ретельно помитими руками.

Більшість людей, що хворіють на новий коронавірус, переносять його, як звичайний ГРВІ. Власне, ця хвороба і є ГРВІ, але викликана невідомим раніше збудником.

Так, Всесвітня організація охорони здоров’я оцінює летальність від COVID-19 на рівні 3,4%. Але варто пам’ятати, що для 96,6% хворих ця недуга не матиме таких наслідків.

Новий коронавірус SARS-CoV-2 і віруси грипу передаються краплинним шляхом. Тому запобігти поширенню інфекції допоможуть такі заходи, як гігієна рук і дотримання етикету кашлю: руки треба мити з милом, часто і ретельно, а кашляти і чхати слід у згин ліктя або в одноразову серветку.

Послідовний інтервал для COVID-19 оцінюють у 5-6 днів, а для вірусів грипу він становить 3 дні. Це означає, що грип може поширюватися швидше, ніж COVID-19.

Передбачається, що інфікована вірусом SARS-CoV-2 людина може заразити від 2 до 2,5 осіб, — це більше, порівняно з грипом. Проте, оцінки як SARS-CoV-2, так і вірусів грипу дуже контекстні та специфічні для часу, що ускладнює прямі порівняння.

Діти є важливими факторами передавання вірусу грипу в суспільстві. Для вірусу SARS-CoV-2 початкові дані показують, що діти інфікуються рідше, ніж дорослі, і частота випадків у віковій групі до 19 років є низькою.

Попередні дані, отримані в КНР, показують, що діти заражаються від дорослих, а не навпаки.

Відома наразі інформація свідчить про те, що смертність внаслідок COVID-19 є вищою від рівня смертності грипу, особливо сезонного.

Наразі немає вакцини для захисту від нової коронавірусної інфекції. Найкращий спосіб уберегтися — уникнути впливу цього вірусу. Тобто якомога менше виходити на вулицю і тісно контактувати з іншими людьми.

Діти і COVID-19

Як повідомляє CDC Global, діти не мають вищого ризику захворіти на COVID-19, ніж дорослі. Деякі діти та немовлята хворіли на новий коронавірус, але саме доросле населення становить переважну більшість випадків.

Ще не відомо, чи можуть діти із важкими хронічними, чи, до прикладу, серцево-судинними захворюваннями, мати тяжчий перебіг нової коронавірусної інфекції.

Як можна захистити свою дитину від інфікування COVID-19?

Ви можете заохотити своїх дітей допомогти зупинити поширення нової коронавірусної інфекції. Розкажіть їм про правила, дотримуючись яких, можна залишитися здоровим:

регулярно мити руки теплою водою з милом протягом 20-40 секунд. Якщо немає такої можливості, руки слід обробити дезінфектором із вмістом спирту не менше 60%;

уникати контакту із людьми, які кашляють і чхають;

щодня дезінфікувати поверхні до яких часто торкаються у побутових приміщеннях: столи, крісла з твердими спинками, дверні ручки, вимикачі, пульти, ручки, столи, туалети, мийки тощо.

прати дитячі речі і плюшеві іграшки (які підлягають пранню) згідно з інструкціями виробника. Якщо можливо, прати речі варто при найвищих температурних режимах та ретельно їх сушити.

Чи мають діти та дорослі  різні симптоми COVID-19?

Ні. Симптоми COVID-19 схожі у дітей та дорослих. Однак у дітей з підтвердженим COVID-19 зазвичай спостерігаються легкі симптоми. Повідомляється, що симптоми у дітей схожі на застуду: лихоманка, нежить та кашель. Повідомлялося також про блювання та діарею.

Астма і COVID-19?

Згідно із даними Центру контролю і профілактики захворювання США (CDC), люди з астмою можуть мати вищий ризик захворіти на нову коронавірусну інфекцію COVID-19. Новий коронавірус може викликати напад астми та пневмонії.

Наразі немає специфічного лікування або вакцини для запобігання COVID-19. Тому, найкращий спосіб запобігти захворюванню — уникнути впливу цього вірусу. Зокрема, під час спалаху COVID-19 у вашій місцевості, залишайтеся вдома якомога довше, щоб знизити ризик інфікування.

Дотримуйтеся точної інструкції прийому ліків від астми.

Проконсультуйтеся зі своїм лікарем та фармацевтом щодо екстреної доставки ліків, які відпускають за рецептом, наприклад, інгаляторів.

Переконайтеся, що у вас є 30-денний запас безрецептурних ліків та обладнання, якщо потрібно довго залишатися вдома.

Щодня чистіть та дезінфікуйте поверхні, до яких торкаєтеся. Зокрема: столи, дверні ручки, вимикачі світла, стільниці, ручки, столи, телефони, клавіатури, сантехніку, крани та мийки. Уникайте дезінфікуючих засобів, які можуть викликати напад астми.

Збільшення випадків зараження COVID-19 викликають тривогу і стрес. Сильні емоції можуть спровокувати напад астми. Тому вживайте заходів, щоб впоратися зі стресом і тривогою.

Тримайтеся подалі від натовпу та людей із симптомами ГРВІ.

Часто мийте руки водою з милом протягом 20-40 секунд. Якщо немає такої можливості, використовуйте дезінфікуючий засіб із вмістом спирту не менше 60%.

Якщо у вашому будинку є людина, що захворіла, вона повинна ізолюватися від інших мешканців, щоб зменшити ризик поширення вірусу.

Уникайте спільного використання таких предметів як посуд, рушники тощо. Якщо у вас виникли перші симптоми застуди, терміново зверніться до лікаря.

ВІЛ-статус і COVID-19

Наразі немає жодних доказів того, що існує вищий ризик інфікування та важчий перебіг захворювання на COVID-19 серед людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ). І поки не зафіксовано випадків зараження COVID-19 серед ЛЖВ.

Людям, які знають свій ВІЛ-статус, рекомендують дотримуватися тих самих запобіжних заходів, що й іншим.

Люди, які живуть з ВІЛ та приймають лікування, повинні бути забезпечені антиретровірусними препаратами щонайменше на 30 днів та вакцинуватися проти грипу і пневмококової інфекції.

Як довго живе коронавірус на поверхнях?

Коронавіруси можуть жити на поверхнях до 5 днів. Але заразність вірусу значно знижується вже за 3 години. Конкретні терміни залежать від типу поверхні, температури й вологості навколишнього середовища. Тому важливо дезінфікувати контактні поверхні в приміщеннях загального користування — ручки дверей, поручні, кнопка зливного бачку, кнопки лифтів, ручки кранів тощо.

Використовуйте для дезінфекції звичайні побутові дезінфекційні засоби із 0,5% хлору або 60-80% спирту із дотриманням правил безпеки.

Одяг та білизну можна прати з порошком у машині за максимально можливої температури та ретельно висушувати.

Як уберегтися від інфікування?

Дотримуйтесь карантинних заходів!

Тримайте дистанцію не менше 1,5-2 метра від людей із симптомами ГРВІ.

Не торкайтеся свого обличчя руками. Особливо уникайте доторків очей, носа і рота, оскільки саме через них інфекції найлегше проникнути в організм.

Під час приготування їжі термічно обробляйте продукти.

Ретельно й часто мийте руки теплою водою з милом протягом 20–40 секунд. Немає можливості помити руки? Обробіть їх антисептиком із вмістом спирту щонайменше 60%.

Під час кашлю і чхання прикривайте ніс і рот не долонею, а згином ліктя чи одноразовою серветкою.

Якщо відчули симптоми ГРВІ, зателефонуйте своєму сімейному лікарю і дізнайтеся про подальші дії.

Самоізоляція

Самоізоляція – це утримання від контакту з іншими, щоб зменшити ризик інфікування. Самоізоляція передбачає будь-які ситуації, коли ви тісно контактуєте з іншими людьми (наприклад, близький контакт віч-на-віч на відстані менше ніж 2 метри).

Винятком є лише звернення за медичною допомогою (тільки після консультації телефоном).

Якщо ви не впевнені, чи потребуєте самоізоляції або не знаєте до кого звернутися, будь ласка, зателефонуйте на гарячу лінію Центру громадського здоров’я України щодо нової коронавірусної інфекції: 0 800 505 840

Для кого потрібна самоізоляція:

для тих, хто очікує результати тесту на новий коронавірус;

для тих, хто близько контактував з особами, що захворіли на COVID-19;

для тих, хто нещодавно повернувся із країн, де зафіксовано новий коронавірус (навіть якщо відсутні симптоми).

Скільки триває самоізоляція?

Якщо вам рекомендував лікар або ви самостійно прийняли рішення про ізоляцію, вона повинна тривати не менше 14 днів із дати початку випадку, який став причиною самоізоляції: подорож, контакт з хворим тощо.

Як підготуватись до самоізоляції?

Спробуйте спланувати час самоізоляції так, щоб у вас не виникало необхідності виходити з дому чи приймати відвідувачів. Поясність це друзям та родичам, а також обговоріть можливість дистанційної роботи.

Збережіть контакти вашого лікаря та попередньо повідомте його про причини самоізоляції, а також оберіть контактну особу, до якої будете звертатись за допомогою.

Що робити, якщо вам необхідно покинути житло?

Якщо виникла необхідність покинути місце самоізоляції – одягайте маску та мінімізуйте контакти із людьми. Користуйтесь антисептиком для рук та дотримуйтесь гігієни кашлю.

COVID-19 в Україні

Станом на 6 квітня у Україні підтверджено 1462 випадки COVID-19 . Усього зафіксовано 45 летальних випадків від COVID-19 в Україні, з них 26 жінок та 19 чоловіків. Серед померлих частка людей віком від 50-ти років складає 85%.

Загалом 28 людей вже одужали — повторне лабораторне дослідження не виявило вірусу в організмі.

Серед усіх померлих від ускладнень, викликаних COVID-19, переважають жінки, а частка осіб віком від 50 років складає 87%

Найбільше померлих жінок у віковій групі 50-59, а чоловіків – 60-69 років.

Більшість померлих мали важкі серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, новоутворення, захворювання нирок, легень та ожиріння.

Загалом частка хвороб складала (одна або кілька):

74% —  серцево-судинні захворювання;

40% —  цукровий діабет;

7,5% —  новоутворення;

7,5% —  захворювання нирок;

11% —  захворювання легень;

4% —    ожиріння;

26% — поєднані захворювання.

Усі люди, що померли від ускладнень, викликаних COVID-19, мали позитивний результат лабораторного дослідження на збудник цієї хвороби.

День вишиванки 2020: історія та цікаві факти про свято

Красива вишита сорочка з давніх-давен є ідентифікатором будь-якого українці, це наше ДНК нації. Її одягали як на свято так і кожен, з нею вперше знайомились зі світом, і з нею ж прощалися зі світом. Вона була і є завжди поряд. Вишиванка була і є ознакою вільного українського народу та великою частиною його культури та свідомості.

Але не завжди все було так гладко, коли ти можеш вільно носити вишиванку на вулиці, був в нашій історії і період коли вишиванку ховали від злих очей, коли публічне носіння вишиванки було злочином та причиною гонінь з боку влади. Цей час коли наш національний одяг зневажали історики називають “шароварщиною”.  Але після здобуття Україною незалежності коли народу та країні був потрібен символ, який об’єднав нас усіх вишиванка постала як фенікс та отримала друге народження. Мати вишиванку в своєму гардеробі знову стало престижно та модно.

Сорочка із вишивкою стала складовою чоловіків та жінок із різних верств населення та навіть отримала своє власне свято, яке святкують в третій четвер травня.

Це свято започаткували студенти. Вшановувати вишиту сорочку запропонувала студентка Чернівецького університету Федьковича Олеся Воронюк у 2006 році, яку надихнув Ігор Житарюк викладача того ж самого університету, який часто приходив на пари у вишитій сорочці. Активна дівчина запропонувала своїм одногрупникам та іншим студентам вишу обрати день та усім разом прийти у вишиванках.

На перших порах однодумців флешмобу було близько десятка, але з кожним роком їх ставало все більше. Зараз це свято не тільки має всеукраїнський масштаб, в ньому активно беруть участь українці закордоном та просто прихильники нашого національного одягу, які з радістю хваляться фото там відео контентом у соціальних мережах.

Цікавинки про День вишиванки

Починаючи із 2008 року в багатьох українських містах проходять паради вишиванок, участь в яких може взяти кожен. Щороку у цей день можна зустріти людей, які одягнені у вишиванках демонструють її красу та розмаїття.

Окрім традиційних парадів в цей день організовують флешмоби, майстер-класи народних мистецтв (вишивання, плетіння та інше).

У 2011 році з нагоди п’ятої річниці святкування було встановлений рекорд за кількістю людей у вишиванках в одному місті. На центральній площі Чернівців де зародилось свято зібралось більше як 4000 тисяч людей у вишиванках. Цю подію внесено до книги рекордів Гінеса.

Цього ж року центральний корпус Чернівецького університету одягнули у вишиванку, яку спеціально пошили до цієї дати.

З 2012 року знову ж таки у Чернівцях взяли за традицію дарувати вишиванки немовлятам, які народилися у цей день.

У 2013 році пройшла Доба вишиванки. Під час цього заходу був проведений благодійний ярмарок. Виручені кошти пішли хворим дітям.

У 2014 році українська вишиванка вийшла на новий рівень, і її можна зустріти у США, Канаді, Італії, Німеччині та на визначних особистостях.

В цей же рік було проведено конкурс на сімейне фото у вишиванках та акцію виконання гімну у вишиванках, до якої долучились жителі всієї країни.

У 2015 році свято проходило під гаслом єднання народу та поколінь

Також у цей же рік було започатковано акцію “Подаруй вишиванку захиснику” — мета якої було підняти бойовий дух захисників. На передову передавали вишиті сорочки, як нагадування про дім.

У 2016 році у вишиванку одягнули засновників Києва та Либідь, а також показали перший повнометражний фільм про вишиті сорочки, який отримав назву “Спадок нації”

У 2018 році у Мистецькому арсеналі пройшов етно показ моделями якого стали жінки, які захищають країну на Сході.

У 2019 році свято пройшло під галом “Вишиванка — одяг вільних”. Таким чином організатори планують привернути увагу ще до одної події, а саме Дня пам’яті жертв політичних репресій, і не лише радянських часів, але і сучасної країни, в’язнів, які перебувають у полоні РФ.

Окрім цього у цей же рік організаційний комітет “Всесвітнього дня вишиванки” проводить акцію “День вишиванки — день солідарності з Україною”. Мета акція одягнути впливових іноземців, які підтримують Україну.

На даний момент географія свята — це 50 країн.

День вишиванки — це не просто свято, де ви можете похвалитися своєю вишиванкою — це свято єднання. Адже долучитися до свята просто, потрібно тільки одягнути вишиванку, і не важливо, яка погода буде у цей день, дощ не завадить вам посміхатися.

В Україні відзначають День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

2015 р. Україна змінила формат святкування Дня Перемоги у рамках ухвалення пакету законів про декомунізацію. Від 2016 року в Україні 9 травня відзначають як День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Як зазначає Український інститут національної пам’яті, новий зміст відзначення пам’ятних днів 8 й 9 травня охоплює:

переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;

рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства всіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін.);

перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь ушанування війни.

Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам’яті та примирення, є квітка червоного маку — загальноприйнятий у світі символ відзначення пам’ятних днів Другої світової війни. Гаслом обох пам’ятних днів є «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ І ДНЯ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки.

Утверджуючи традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі “не святкуємо, а вшановуємо”, пропонуємо згадувати Другу Світову з акцентом на ролі людей, які боролися проти нацизму. Тому цього року Український інститут національної пам’яті  обрав тему “Українці в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора” для інформаційної кампанії. Ми прагнемо розкрити трагічні роки війни через долі та звитяги чоловіків і жінок – уродженців різних куточків України та світу, які воювали у регулярних арміях або були партизанами, служили у допоміжних формуваннях або на передовій, пройшли всю війну або героїчно загинули в боротьбі. Важливо, що хоч би де перебували ці українці та вихідці з України, вони пліч-о-пліч з іншими народами воювали проти нацизму та дістали високі відзнаки країн, у лавах яких вони служили.

Історична довідка

8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів воювали українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад, командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими партизанами українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил опору. У 1944 році з них було створено два партизанські батальйони: імені Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.

8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором.

Відеоісторії про Амета-Хана Султана, Пітера Дмитрука, а також уродженця Дніпропетровська (тепер – Дніпро), рятівника Кракова, Героя України, котрий став прототипом головного героя роману “Майор Вихор”, Євгена Березняка і Михайла Стренка (сержант Корпусу морської піхоти США родом із Лемківщини, учасник бойових дій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні під час Другої світової війни, що був серед шести військовослужбовців, які підняли прапор США над островом Іодзіма, загинув у бою), створені за ініціативи Уряду та Українського інституту національної пам’яті (режисер Олесь Санін) можна переглянути за посиланням.

 Для зручності журналістів УІНП також надає перелік вітчизняних науковців, які спеціалізуються на тематиці історії Другої світової:

Володимир В’ятрович, к.і.н., голова Українського інституту національної пам’яті.

Ярослав Файзулін, к.і.н., начальник управління Українського інституту національної пам’яті.

Вікторія Яременко, к.і.н., співробітниця Українського інституту національної пам’яті.

Тетяна Пастушенко, к.і.н., старша наукова співробітниця Інституту історії України НАН України

Людмила Рибченко, к.і.н., завідувачка відділу Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Олеся Ісаюк, PhD, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху та Національного музею “Тюрма на Лонцького”.

Володимир Бірчак, Центр досліджень визвольного руху

Максим Майоров, співробітник Українського інституту національної пам’яті.

Ігор Бігун, Центр досліджень визвольного руху

Контакти істориків для коментарів, консультацій та запрошення на ефіри можна отримати в Українському інституті національної пам’яті.

Українці, які в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора

  1. Анна Храплива

Канадійка українського походження, що добровільно пішла до Канадського жіночого армійського корпусу. Служила у Великій Британії, відзначена Медаллю Британської Імперії.

  1. Пітер Дмитрук

Канадський пілот бомбардувальника. З парашутом врятувався зі збитого літака і приєднався до французьких партизанів. Загинув, але врятував мешканців французького містечка від репресій.

  1. Іван Кожедуб

Найрезультативніший льотчик-ас Союзників часів Другої світової війни. На рахунку – 64 повітряні перемоги. Тричі Герой Радянського Союзу.

  1. Олена Мостович — «Верба»

Керувала Українським Червоним Хрестом на Волині та Поліссі, організовувала медичне забезпечення УПА. Загинула в бою. Однією з перших нагороджена Золотим Хрестом Заслуги.

  1. Ніколас Міньо

Вояк армії США. Загинув героїчно у бою в Тунісі. Нагороджений Медаллю Пошани, Срібною Зіркою, медаллю Пурпурове Серце.

  1. Михайло Опаренко

Пілот польської та британської авіації. Брав участь у боях проти нацистського агресора із перших днів Другої світової війни. Відзначений нагородами.

  1. Ніколас Орешко

Американець з українським корінням. Здобув найвищі військові відзнаки за героїчні бої в Німеччині, будучи старшим сержантом піхотної дивізії США.

  1. Петро Федун – «Полтава»

Лейтенант ЧА, полковник УПА. Воював проти німецьких окупантів. Видатний ідеолог та публіцист визвольного руху. Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1 класу і Золотого Хреста Заслуги.

  1. Василь Порик

Герой Радянського Союзу. Втік із німецького концтабору у Франції і сформував свій партизанський загін. Потрапив у руки нацистів під час одного із боїв і був розстріляний.

  1. Амет-Хан Султан

Льотчик-ас. Збив 30 ворожих літаків сам на сам і ще 19 в групових боях. Двічі Герой Радянського Союзу. З гордістю відкрито називав себе кримським татарином.

  1. Євдокія Завалій

Полковник Завалій — єдина жінка, яка під час Другої світової війни служила командиркою взводу морської піхоти.

  1. Майкл Стренк

У складі елітного підрозділу Корпусу морської піхоти США Майкл Стренк брав участь у важких боях на Тихому океані. Саме він був серед тих, хто підняв переможний прапор над Іводзімою.

10 травняДень матері в Україні

У календарі свят для мами визначений особливий день, який святкується в Україні у другу неділю травня. Офіційне державне свято День матері встановлене в 1999 році. Святкування стало популярною і доброю сімейною традицією.

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні — цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.

Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом — в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це — свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама — найголовніша людина для своїх дітей.

Безумовно, День матері — це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ — образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково — від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

В 2020 році День матері в Україні припадає на 10 травня.

208 «Агроінженерія»

На допомогу студенту (Методичні матеріали)